В умовах стрімкого розвитку середнього та великого бізнесу в нашій країні виникає необхідність у гнучкій системі зовнішнього залучення коштів. Особливо ця необхідність виявляється під час відкриття нових проектів або освоєння нових сфер діяльності в рамках проектів, що вже існують. Одним зі шляхів залучення спонсорських коштів є так зване проектне фінансування, коли певна фінансова структура надає суб‘єктові підприємницької діяльності кошти з тим, щоб забезпечити отримувача початковою фінансовою підтримкою.
Під проектним фінансуванням, в широкому сенсі, розуміють фінансування інвестиційних витрат господарської одиниці, яка розпочинає економічну активність в тій чи іншій формі. При цьому основним критерієм доцільності надання кредитором коштів є очікувані витрати отримувача та можливі його прибутки.
Визначають декілька особливостей проектного фінансування, які виділяють його в окремий вид інвестиційної діяльності:
- отримувачем коштів має бути самостійна прибуткова організація, чиї прибуткові кошти будуть використані як ресурс для погашення витрат інвестора в майбутньому;
- інвестиційний ризик розподіляється між всіма суб‘єктами , що беруть участь у відкритті проекту (тобто, ризикує не тільки банк, що надав кошти, а й підприємець, який планує залучити ці кошти до бізнесу, що розвивається);
- наявність детально розробленого бізнес-плану, підкріпленого пакетом фінансових експертиз, на основі яких інвестор приймає рішення про надання коштів.
Із наведених умов стає ясно, що підприємницькій структурі, яка сподівається на отримання інвестицій, необхідно зацікавити надавача і переконати його у доцільності вкладення грошей у проект, який на разі існує лише на папері. Методами такого «заохочення» є по-перше високі відсотки ( 14-17 % річних у валюті) та великий розмір внеску підприємства-отримувача (від 20 %), і по-друге – надання інвесторові можливості отримати долю в проекті (фактично – стати активним тримачем акцій, який впливатиме на фінансові рішення в рамках проекту). Звідси випливає декілька на перший погляд непомітних, але дуже важливих нюансів проектного фінансування.
Найважливішим є те, що отримувачем проектних інвестицій навряд чи може бути суб‘єкт середнього бізнесу або ж організація із неконкретизованими прибутками. Адже дослідження можливих інвестиційних ризиків, створення спеціального органу, який буде балансоутримувачем проекту, а також постійне експертне оцінювання прибутковості проекту вимагають від кредитора значних зусиль та витрат. І ці зусилля мають бути виправдані прибутками проекту. Тож банки найбільше орієнтуються на інвестування у проекти великих корпорацій, найпривабливішими з яких є, наприклад, діячі у сфері комерційної та житлової нерухомості.
У зв‘язку з цим українські банки навіть виставляють певну планку для мінімальної суми проектного фінансування – в 1 мільйон доларів США (банк «Хрещатик»). При цьому оптимальною сумою вартості проекту в стані економічної активності є 10-20 мільйонів доларів – більш дрібні проекти не можуть забезпечити кредитора належним грошовим потоком.
Крім того, терміни проектного фінансування є дещо коротшими за терміни звичайного кредитування бізнесу – 10 років є максимально допустимим терміном. Пояснити це можна тим, що банк-кредитор хоче отримати прибуток від інвестиції якнайскоріше. Тому підприємцям, які відкривають проекти із довгостроковими перспективами, на прихильність вітчизняних інвесторів сподіватися не варто.
Цікаво і те, що більшість банків не зацікавлені вкладати кошти у те, що потім буде продано. Тобто, залучити кошти в будівництво жилого комплексу набагато складніше, ніж у будівництво готелю чи торгового центру. Це теж легко пояснити – банк розраховує на грошовий потік, а не на відносини на кшталт «віддав-забрав». Адже діяльність банків ґрунтується саме на участі у грошовому обороті активів, тож набагато цікавіше отримувати частку від, скажімо, здачі в оренду торгових площ отримувача, участі у зарплатних проектах працівників проекту або ж від розміщення на площі підприємства POS-терміналів банку тощо. Деякі банки навіть наполягають на наданні їм контрольного пакету акцій проекту (ПриватБанк).
Варто також зазначити, що Нацбанк України вимагає від банків-інвесторів ведення жорсткої політики погашення кредиту – підприємство-отримувач зобов‘язане виплачувати щомісяця як мінімум відсотки по кредиту. Тож на першому етапі, коли проект не приносить прибутку, підприємству доводиться платити із власних ресурсів. Таким чином, роль отримувача проектного фінансування все одно не дає підприємцеві «розслабитися».
Банки, що надають послуги проектного фінансування:
- УкрЕксімБанк
- Райффайзен банк Аваль
- Укрсоцбанк
- Укрсиббанк
- Банк Надра
- ТАС-Iнвестбанк
- Альфа-Банк
- Банк Кредит-Дніпро
- VAB
- Укрпромбанк
- UniCredit Bank
???? ?? ??????? ??????????.